Центральний Євпаторійський дитячий клінічний санаторій МО - ЄВПАТОРІЯ: санаторії, пансіонати, відпочинок, лікування

Більше 2-х століть тому (1777-1778 р.р.) на мисі (пізніше названому карантин) за розпорядженням командувача сухопутними військами в Криму і на Кубані генерал-поручиком А. В. Суворовим, на нинішній території санаторію був створений Карантинний пост. У його службові обов'язки входила охорона узбережжя і мису, військовий і санітарний огляд суден. Після закінчення Кримської війни (1853-1856 р.р.) на території Карантинного мису під керівництвом основоположника військово-польової хірургії Пирогова Н. І. був розгорнутий військовий госпіталь для лікування легко поранених захисників Севастополя. У 1874 році військовим відомством Росії на території Карантинного мису міста Євпаторії була створена Євпаторійсько-Сакська військово-санітарна очна станція, підпорядкована Сімферопольському шпиталю. Тут проводилося лікування військовослужбовців морськими, лимани купаннями і гімнастикою, що пройшли курс грязелікування на Сакському курорті. Одним з перших начальників військової санітарної очної станції був випускник Санкт-Петербурзької Імператорської Військово-медичної Академії підполковник, доктор медицини Парійскій Микола Васильович (1886-1890 роки). Тут 28-річний лікар зайнявся вивченням терапевтичного ефекту, одержуваного в результаті застосування пісочних ванн, морських і лиманних купань на організм людини. Дослідження військового лікаря Н. В. Парійського унікальні: лікування пісковими ваннами, морського та лиманного купаннями з'явилося по суті науково обгрунтованою візитною карткою Євпаторійського курорту, так як на території одного міста їм було доведено і визначено дію двох курортів - кліматичного і бальнеологічного. Очна військова санітарна станція функціонувала 40 років. У роки першої світової війни тут лікувалися поранені воїни російської армії. Станція до цього часу мала 165 розгорнутих ліжок, з них: 100 місць для лікування офіцерів, 25 - для кадетів і юнкерів і 40 місць для нижніх чинів. Після звільнення Криму наказом Євпаторійського повітового Комісара з військових справ № 4 від 25 листопада 1920 Євпаторійсько-Сакська Військово-санітарна курортна станція по штатах, затверджених Военсанупром в 1919 році (50 ліжок) була включена до складу військово-санітарних установ Червоної Армії. Правомірність цього акту була підтверджена наказом Народного Комісара охорони здоров'я Росії Н. А. Семашко № 102 від 6 грудня 1920 року. Ця дата стала днем ??народження санаторію. У 1932 році санаторій був реорганізований в дитячий кістково-туберкульозний санаторій РККА на 550 ліжок, ємність якого до 1941 року досягла 600 ліжок. Перше в Державі серед дитячих санаторіїв неврологічне відділення для хворих з наслідками поліомієліту та дитячим церебральним паралічем було організовано військовим лікарем 2-го рангу Доценко Мойсеєм Івановичем ще в 1931 році. Лікар Доценко М. І. науково-дослідної та практичною роботою вперше довів про можливість грязелікування на Євпаторійському курорті хворих дітей з дитячим церебральним паралічем. Уже в серпні 1935 року він доповів на Всесоюзній науково-практичної конференції з дитячої курортології результати своїх спостережень. На цей період часу таким хворим лікування на Євпаторійському курорті багато вчених країни вважали протипоказаним і навіть шкідливими. У дисертації, яку він успішно захистив в 1940 році на ступінь кандидата медичних наук, провідне місце відводилося грязелікуванню, комплексній системі реабілітації з включенням хірургічних методів. Таким чином з Євпаторійського курорту було знято багаторічне «табу» на бруду. У 1951 році в санаторії, який до цього часу став клінічним (1949 рік), було розгорнуто перше на курорті хірургічне відділення для лікування хворих кістково-суглобовим туберкульозом і іншою патологією опорно-рухового апарату як ортопедичного характеру, так і неврогенного генезу. Військові лікарі санаторію хірурги-ортопеди Гурєва М. І., Гущин А. П., Карпов А. М., Померанський Л. І., Седін Н. С., Слєсарєв С. П., Афонасенко І. К., Білорусів В . Ф., Доненко І. К., Музика В. П., невропатологи Квіташ В. А., лікар Сенько О. К., педіатри Богів С. Н., Киданів В. В., Савін В. В. внесли вагомий внесок у хірургічне лікування кістково-суглобового туберкульозу, наслідків поліомієліту, консервативне і хірургічне лікування дитячого церебрального та акушерського паралічу, ревмокардіта. Крім того, належить провідна роль у розвитку вітчизняної курортології. Розробили єдиний лікувально-охоронний режим і режим кліматолікування для хворих дітей на курорті. Вивчено реакції хворих дітей і дорослих на сонячні ванни різної інтенсивності (військові лікарі В. Я. Блавацький, Е. С. Кондратьєв, Л. І. Померанський). Спільно з професорами-фізиками А. Н. Бойко і В. А. Яковенко полковник медичної служби, фізіотерапевт санаторію В. Я. Блавацький розробили методику дозування сонячних процедур по калориметрических методів. Надалі В. Я. Блавацьким запропоновано дозування сонячних ванн проводити по напрузі ультрафіолетової радіації. Ця методика стала повсюдно прийнята на території колишнього Союзу. З утворенням самостійної незалежної держави Україна і відповідно до Указу Президента України від 12 грудня 1991 року «Про Збройні Сили України» та наказом Міністра оборони України № 19 від 19 лютого 1992 санаторій підпорядкований Міністерству оборони України. Призначення санаторію не змінилося, він як і раніше залишається дитячим клінічним реабілітаційним закладом для хворих дітей військовослужбовців і службовців Збройних Сил України.